День памяті захисників Луганського аеропорту
Сьогодні, 31 серпня, День памяті захисників Луганського аеропорту. Для багатьох українців асоціація з обороною Луганського аеропорту – це катастрофа літака Іл-76…
Насправді там стільки всього відбувалося: деблокада аеропорту, постійні спроби штурму, операції зі звільнення прилеглих населених пунктів: Георгіївка, Лутугине, Хрящувате, Новосвітлівка. Був рейд на південь Луганської області та звільнення великої території. У самому аеропорту львівські десантники пробули 146 днів, а інформації про це оприлюднювалося вкрай мало. Причому на той момент уже відбувалися події «більш масштабні» – той самий «Іловайський котел». Він заполонив всю новинну площину, й інформація про захисників Луганського аеропорту загубилася. Коли наприкінці серпня – початку вересня хлопці були вимушені звідти відійти, з’явились експерти, які почали дорікати: «Луганськ здали, нічого не захистили». Писали із затишного місця на клавіатурі якісь неперевірені факти! Але ані справжніх військових експертів, ані журналістів на місці подій не було – аеропорт тривалий час перебував у повному оточенні.
Критичне загострення ситуації почалося з середини липня. Наші воїни протистояли до того часу, поки від будівель, злітної смуги та всіх інших споруд навколо нічого не залишилося – боронити нічого було, та й самим ховатися від інтенсивних обстрілів було вже ніде. Хлопці залишилися на голій землі. Без допомоги, техніки. Усе було зруйноване російською армією. І що цікаво, враховуючи, що в російської армії була дійсно чисельна перевага, але за кількістю втрат саме бійці України перемогли. Бо наші хлопці боронили свою землю, а ті – або «загубились», або «у відрядженні». У наших була мотивація, у тих – гроші. І хто знає, якби не героїчна оборона Луганського аеропорту та всі пов’язані з нею операції, які б тоді території мала «ЛНРія».
Керував операцією та відповідав за тих, хто боронив аеропорт – Герой України, генерал-майор Андрій Ковальчук. Усі захисники Луганського аеропорту – герої. Вони боронили цей аеропорт, незважаючи на проблеми з постачанням, солдати перебували практично в повній ізоляції. І вони все рівно боролися. Є навіть спогади захисників, коли під час штурму аеропорту 31 серпня було ухвалено рішення викликали вогонь своєї артилерії на себе, і хлопці загорталися в українські прапори і лягали в окопи. Якщо померти – то за Україну. І це вражає.
Героям слава!
