Ось і завершилася подорож до Західної України
Ось і завершилася подорож до Західної України, у якій брали участь представники різних громад Луганської області: з Сєвєродонецька, Попасної, Лисичанська, Кремінної та Рубіжного. Це були і представники бізнесу, і влади, і культури, молодь та вже не зовсім. Відбувся цей екскурсійний бізнес-тур за ініціативи голови Сєвєродонецької районної держадміністрації Романа Власенка, за підтримки голови Сєвєродонецької районної ради Володимира Прокопенка та сприяння громадської організації «В єдності – Майбутнє України», яку очолює Сергій Іванюченко з Білокуракиного, колишній голова Білокуракинської РДА, а на сьогодні – відомий на Луганщині громадський активіст і волонтер. Після трьох успішних турів Західною Україною, які організував та реалізував Сергій Іванович, він зробив для себе висновок, що ознайомлення з Україною треба продовжувати, адже ми повинні більше знати один одного, чути, бачити, порівнювати, ділитися, обмінюватися, пишатися, і лише тоді матимемо надію, що можемо стати ЄДИНИМИ. Так, ми дуже різні. І цей суттєвий контраст ще дуже відчутний. Але, щоб цей контраст не був таким виразним, і потрібні такі тури.
Є у Президента країни програма, яка має назву «Зшиваємо країну». Вона має на меті велике будівництво державних доріг країни, бо саме дороги і є тими ниточками, що зшивають Схід і Захід, Північ і Південь держави. Дороги дійсно будуються у великих масштабах і вони якісні. Гарна дорога дає можливість кожному з нас більше мандрувати, більше пізнавати, вона кличе до нових вражень. Покликала вона і нас, щоб навчатися, надихатися, набиратися нових ідей та вражень. І ми теж поїхали зшивати країну, але власними відкритими серцями. Були у Бродах, Львові, Дрогобичі, Стрию, Трускавці, Івано-Франківську, Тернополі, Хмельницькому та Вінниці. Начебто багато, але, я впевнена, то був тільки старт для нових зустрічей та вражень.
Перші чотири години в авто-лайнері нас згуртували, створилася мега-крута компанія з друзів та однодумців. Гарна дорога співала під романтичну мелодію коліс, тому ми не помітили, як доїхали до Львівської області. На обласному кордоні нас радо зустрічали Бродівський міський голова Анатолій Белей, його заступниця Ірина Олех та Евген Швець, колишній голова Бродівської районної ради та дійсний депутат Львівської обласної ради. Вони були з нами цілесенький день до пізнього вечора і зробили усе, щоб вразити нас позитивним досвідом підприємців, гарними краєвидами, знайомством з цікавими людьми та смачною їжею.
Першим нас зустрічав пан Роман Демчук, власник фірми з виробництва бруківки, огорожі та меблів. Перші власні кошти Роман заробив у Росії. Зароблене вклав у бізнес і почав працювати. Увесь виробничий майданчик з цехами, будівлями і територією складів спроектував сам. Кожен метр території використовується раціонально. Сьогодні у Романа працюють 60 осіб. Послуги надаються комплексно. Якщо замовили бруківку, то фірма її виготовляє та укладає.
Є у фірми і будівельний досвід. Це інвестиційний проект підприємця. У центрі міста збудовано 2 багатоквартирні будинки. Один з них, на 45 квартир, збудовано на місці старого бараку. Десять квартир віддані людям, які мешкали у старому бараку. Інші квартири продаються. Однокімнатна квартира коштує приблизно 30 тис. доларів. Підприємець викупив землю під старим бараком, а міська влада гарантувала людям, що після знесення бараку вони отримають нове житло. Так і сталося. А який же гарний будинок у центрі міста с крамничками на першому поверсі!
Спитали в Романа про заробітну плату. То він платить своїм робітникам не менш, ніж 20 тис. грн. у місяць. За менші гроші робітники втечуть за кордон працювати, тому саме така заробітна плата і повний соціальний пакет гарантується кожному, хто хоче і вміє працювати. Молодий хлопець, працівник фарбувального цеху, розповів, що свій досвід роботи теж набував у Росії, працював там 5 років. Сьогодні його влаштовує робота, до якої він ставиться творчо, і заробітна плата, якої достатньо, щоб залишатися в Україні.
Спитали Романа і про конкурентів: чи не дошкуляють? А немає в нього конкурентів! Ціна і якість продукції, що виготовляє його фірма, унеможливлює виникнення конкуренції. Сучасне обладнання та новітні технології зробили своє діло. 15 років Роман вкладав зароблене у бізнес, тому перший раз на море поїхав у 42 роки. Це відповідь на питання багатьох людей: де ж на той бізнес брати гроші? Заробляти та вкладати, будувати та розвивати. Роман Демчук вразив усіх своїм ставленням до роботи, до працівників, до введення інновацій у виробництво. Ось так!
Поїхали далі знайомитися з ТзОВ «Електроконтакт Україна». Свого часу Бродівський міський голова Анатолій Белей залучив до міста закордонних інвесторів. Сучасні корпуси заводу, впорядкована територія, близько тисячі робочих місць, потужне виробництво, сплата податків у місцевий бюджет… Звісно, що ЕКУ не залишив байдужим нікого. Директор Бродівського підрозділу Андрій Метелюк провів екскурсію заводом, показав технологічні лінії, розповів про міжнародну співпрацю та плани на майбутнє. ЕКУ спеціалізується на виготовленні кабельних мереж до автомобілів та є дочірньою компанією німецького підприємства «Elektrokontakt GmbH», яке належить всесвітньовідомому французькому концерну Nexans. Понад 10 років ЕКУ виготовляє високоякісну продукцію для концернів BMW, GeneralMotors, VW, Daimler, Porshe та долучається до створення легендарних автомобілів. На заводі ЕКУ поєднуються світові стандарти та інновації з майстерністю українських професіоналів. Професіоналами виступають переважно жінки, бо саме жінки більш витримані до монотонної роботи. Працюють у 3 зміни. Підвіз працівників до роботи – безкоштовний. Працівники сплачують ¼ частину від повної вартості харчування, а це 16 грн за комплексний обід. Мають заробітну плату понад 15 тис. гривень.
А далі ми поїхали на Бродівську автостанцію. Чи існують в Україні приватні автостанції? У Бродах така існує. На автобусній станції нас зустрів підприємець та депутат Бродівської міської ради Михайло Старик. Ознайомив з життєдіяльністю автостанції, автомагазином та станцією технічного обслуговування автомобілів.
Пригощали нас обідом у столовій ДП «Бродівське лісове господарство». А тоді запросили у лісгосп на екскурсію. Депутат Львівської обласної ради Євген Швед розповів про функціонування лісової галузі на Бродівщині. ДП «Бродівське лісове господарство» - це комплексне підприємство, яке займається лісовідновленням, лісозаготівлею та переробкою деревини. Переробка деревини здійснюється на сучасному обладнанні. Вартість продукції переробки складає понад 60 млн. гривень в рік. Продукція користується попитом в населення, підприємців, експортується до Польщі, Словаччини, Чехії, Італії, Австрії, Німеччини, Туреччини та Голландії. Частка експорту продукції переробки складає 60-65 відсотків від загального обсягу реалізації. Продукція орієнтована на потреби клієнтів, відповідає їх високим вимогам з дотриманням відповідних стандартів технічних та технологічних умов. Також лісгосп – це найбільший платник податків до місцевого бюджету.
Завершили мандрівку Бродівщиною у спокійному та мальовничому місці - у Підгірцях. Відвідали кінно-спортивний клуб «Хемінгуей», де ознайомилися з умовами утримання корів і коней, погладили віслючків.
Далі помилувались краєвидами Підгорецького замку. Підгорецький замок – один з найкращих в Європі зразків поєднання імпозантного палацу з бастіонними укріпленнями. В ансамбль замку, крім нього, входять заїжджий двір ХVІІІ ст., костел середини ХVІІІ ст., парк, який належить до пам’яток садово-паркового мистецтва державного значення. У 1940 р. Підгорецький замок був націоналізований. Все, що там залишилося, передали у музеї м. Львова. В замковому палаці було розташовано санаторій для лікування хворих туберкульозом. В 1956 р. палацовий корпус замку згорів. Вогнем було знищено унікальні дерев’яні різьблені стелі з живописними полотнами, а також мистецьке оздоблення інтер’єрів другого та третього поверхів. У 1997 р. замок передано в користування Львівської галереї мистецтв.
Так, замок вражає своєю величністю, але шкода, що коштів на його реставрацію не вистачає. Сподіваємось, що все ж таки цей час настане…
Далі ми завітали у Благовіщенський монастир чину Святого Василія Великого УГКЦ, де отець-настоятель провів екскурсію. Помолились у своїх потребах та за мир і спокій у нашій державі.
Увечері в Бродах вшанувати Героїв, яких вже немає серед живих. Поклали квіти до пам’ятного знаку на площі Ринок та пом’янули хвилиною мовчання всіх, хто загинув за незалежність України.
Далі очільники міста надали змогу роздивитися годинник з жакемаром, який встановлено на вежі Бродівської міськради та внесено до спадщини світового годинникарства. Годинниковий комплекс включає годинник, дзвін, герб та рухому фігуру козака з гарматою. Тричі на день отаман «виходить з ратуші», щоб просурмити «Червону калину» (о 09:01), Гімн України (о 12:01) та європейський славень (о 18:01). Для нашої делегації отаман сурмив тричі за раз (о 19.30). Бродівський годинник з жакемаром можна назвати однією з найцікавіших принад міста.
Після такого насиченого враженнями дня згадали, що мали купити вишиванки у фірмовій крамниці, але час роботи магазину вже сплинув. Яким же було наше здивування, коли крамниця не була закрита і на нас там чекали! В нас була можливість усе переміряти та вибрати і купити саме те, що найбільш сподобалося.
На завершення дня Анатолій Белей вручив подяки тим, хто організував цю поїздку. Серед них - людина, яка робить для єдності нашої держави надзвичайно великий особистий внесок вже протягом багатьох років. Це Сергій Іванюченко. Подяки за налагодження співпраці отримали і Володимир Прокопенко та Роман Власенко.
Ось таким насиченим був перший наш день перебування на Західній Україні. Далі буде…
Людмила Стародубцева
