Нова еволюційна форма для розвитку громади
В Україні набирає популярності нова бізнес-модель: звичайні українці кооперуються і вкладають власні кошти у проєкти, які орієнтуються не лише на прибуток, а й на суспільну чи екологічну користь. У світі такий бізнес називають імпакт-інвестиціями, експерти прогнозують, що в недалекому майбутньому вони домінуватимуть на планеті. В Україні обсяг імпакт-інвестицій невеликий, але їхня популярність зростає: громади міст, у яких діють такі проєкти, вже відчули суспільну користь від них.
Саме з такою бізнес-моделью ми ознайомилися під час бізнес-подорожі. Стартапом у ній став Івано-Франківськ.
Івано-Франківськ – обласний центр поблизу Карпат, в якому мешкає понад 250 тисяч людей. Тут збереглася старовинна архітектура впереміш із радянськими забудовами. Поряд будується безліч сучасних багатоповерхівок. Квартири в них дуже швидко розкуповують, але часто там ніхто не живе. Квартира в новобудові – типовий спосіб вкласти зароблені за кордоном гроші, адже чи не в кожній родині є заробітчани. Начебто, Франківськ - затишне місто, зі зручним розташуванням, але місто поступово втрачає активних мешканців. Але це намагаються змінювати активні франківці.
Спершу з’явилася громадська організація «Тепле Місто», яку разом із партнерами створив підприємець Юрій Филюк. Вони запустили крауфандинґову кампанію, аби відкрити громадський ресторан Urban Space 100. Чому 100? До проєкту долучилися 100 співзасновників, які скинулися грошима, для початку- по тисячі доларів кожен. Ця ідея стала соціальною франшизою.
За версією Forbes у 2012 році місто посіло 28 позицію в рейтингу зі зручності ведення бізнесу, а вже 2020-го – вибороло першість. Одним із факторів успіху називають «Промприлад. Реновацію», пілотний проєкт якого запустили у 2018 році. Мова йде про перетворення старого заводу на інноваційний простір. Його мета – дати місту не лише цікавий об’єкт для інвестицій, а й місце для творчості та розвитку громади. Усе базується на імпакт-інвестуванні – рідкісній для України бізнес-моделі.
Імпакт-інвестиції (від англійського impact – вплив) – вкладення грошей у проєкти, від яких очікують позитивного соціального чи екологічного ефекту, а також отримання фінансової вигоди. Такий термін уперше з'явився 2007 року. Українською це інвестиції впливу, тобто вкладання грошей у проєкти з метою не лише отримати прибуток, а й зробити щось корисне для суспільства. Між соціальним результатом та економічною вигодою має бути взаємозв’язок: що більше заробляє бізнес – то більше дає і корисного впливу.
Від початку впровадження й до жовтня 2021-го проєкт вже залучив $9,6 мільйонів інвестицій і $966 тисяч ґрантових коштів. Це більше, ніж три річні бюджети Івано-Франківська за 2021 рік.
Із позицій простору – це інноваційний бізнес-центр, який заробляє зокрема на оренді приміщень. Але винайняти тут офіс можуть не всі. Резидентів добирають за низкою критеріїв, аби вибудувати збалансовану екосистему на перетині чотирьох напрямів: неформальної освіти, нової економіки, сучасного мистецтва й урбаністики.
На сьогодні на базі «Промприладу.Реновації» працює 26 компаній-резиденток. За 2020-й орендний рік вони сплатили близько $300 000, і це свідчить про те, що проєкт уже є прибутковим.
Серед орендарів приміщень на третьому поверсі, де побували і ми, – авторська майстерня виробів зі шкіри, студія сучасного танцю, фінансова компанія, дитячий освітній простір і робоклуб, офіс ресторанної та ІТ-компанії, управління проєктної діяльності департаменту інвестиційної політики міськради, бар і casual bistro, урбаністична лабораторія, а також мистецька майстерня та галерея. Поверх – це «вулиця», або широчезний коридор, по два боки якого, за скляними стінами, розташувалися офіси та різноманітні простори.
Так, у Робоклубі навчають основ програмування та робототехніки. Починалось усе як волонтерська робота. Нині це соціальне підприємство, тобто заняття для дітей тут платні, але мають і соціальний компонент: вже два роки поспіль безкоштовно навчають робототехніці дітей із порушенням слуху за допомогою сурдоперекладу.
«Для таких діток зі спеціальними освітніми потребами технічні спеціальності на кшталт ІТ є дуже вдалим вибором, бо можна спілкуватися текстово. Надалі плануємо охопити більше дітей. А ще радіємо, що вдалося створити й певне середовище для батьків», – розповідає Олена, одна з кураторок клубу.
Співзасновник робоклубу Михайло обрав для себе інший напрям: розвиває проєкт Re:lab. Спершу почали сортувати і збирати вторинну сировину та досліджувати, звідки вона береться. На місяць збирали близько 600 кілограмів твердих побутових відходів.
На запитання, чому Михайло працює саме над цим, каже: заради майбутнього своєї дитини.
«Почали навчати підлітків, а згодом створили лабораторію переробки: із пластикових корків спершу робили різні вироби – склянки, кашпо для квітів, цукерниці, прикраси. Також перешивали рекламні банери на сумки та гаманці», – каже Михайло.
Навчання пройшли близько 500 дітей. Михайло вважає, через дітей можна достукатися до розуму та сердець батьків.
Мають маленький публічний горОд, а на даху одного з корпусів планують облаштувати сад.
Ініціатива зростає, і Re:lab перетворився на Re:space – простір для екосвідомих людей, де вже запрацювала громадська сортувальна станція. «Ми хочемо розвивати це тут. Хочемо показати, що сортувальна станція не мусить бути за містом, де ніхто не знає, що там відбувається. Вона може розташовуватися у центрі міста, бути відкритою, чистою, охайною та корисною», – каже Михайло.
Здається, всі організації, які орендують місце на колишньому заводі, створюють особливу атмосферу цього місця.
Серед інших уже чотири роки поспіль на «Промприладі» орендує приміщення департамент інвестиційної політики, проєктів, міжнародних зв’язків, туризму та промоції міста.
Одна із цілей «Промприладу.Реновації» – залучити близько $5 мільйонів ґрантової підтримки, аби реалізувати свої соціальні функції: центру сучасного мистецтва, стартапу-інкубатора, бізнес-школи, громадської майстерні, якою може скористатися кожен. Зацікавлене в успішності проєкту й місто, адже це має піти на користь усій громаді. Подаючи спільні заявки із «Промприладом.Реновацією», уже отримали фінансування на понад 2 мільйони євро. Зокрема – міжнародний ґрант на 17 мільйонів гривень для створення лабораторії-майстерні.
До співпраці з міською владою на інституційному рівні команда «Промприладу. Реновації» ішла поступово.
Найскладніше було довести, що активісти не мають політичних амбіцій: тобто громадська організація, здобувши прихильність містян, не стане партією та не балотуватиметься в міськраду на найближчих виборах, як це часто буває в Україні. Словом – не стане конкурентом замість союзника.
«Промприлад.Реновація» та міська влада підписали меморандум про стратегічне партнерство – це означає, що незалежно від того, кого оберуть до міської ради на наступних виборах, співпраця продовжиться.
У департаменті сподіваються на створення великого простору для проведення заходів, чого наразі бракує місту. Вважають, коли матимуть його, зможуть проводити всеукраїнські конференції, і так місто активізує ще більший розвиток туризму.
А тепер про інвестиції: де шукати інвесторів?
Вже був приклад Urban Space 100, у який сто людей безповоротно інвестували по тисячі доларів і погодилися, що 80% чистого прибутку спрямовуватимуть на громадські ініціативи та стартапи в Івано-Франківську. Саме співзасновники ресторану вирішують, які ідеї підтримати. Простір успішно та прозоро працює на «Промприладі»
Нині у «Промприладі.Реновації» вже понад 1000 інвесторів і майже 11 мільйонів залучених інвестицій та ґрантових коштів. 40 інвесторів великі – вони вклали у проєкт понад $6 мільйонів, їхні імена й назви компаній можна побачити на фасаді одного з корпусів. Ще 960 вклали різні суми від 50 тисяч гривень. До 2024 року проєкт має запрацювати на повну, а всі простори поступово наповнюватимуться орендарями.
Інвестор, який вклав, наприклад, 50 тисяч гривень, із 2024-го почне отримувати 8–12% річних у доларовому еквіваленті залежно від того, у якому раунді інвестування доєднався до проєкту. Загалом мотивація вкладників може бути різною: це і диверсифікація ризиків, і пенсійна програма, й альтернатива здачі житла в оренду чи банківському депозитові. Але є й такі, які просто хочуть підтримати ідею. Також є змога продати свою частку дорожче, коли проєкт повністю реалізують.
На сьогодні франківців серед інвесторів – 25%, решта ж - із усіх куточків України та 28 країн світу. Є інвестор і з Луганської області.
Проєкт фінансують люди, які горять самою ідеєю.
Чи можливо втілити такий проєкт, наприклад, у Кремінній? Адже закинутих будівель у місті вистачає. Проте, спочатку потрібно віднайти команду, яка б зрушила ситуацію з мертвої точки. Момент старту буде найважчим. Але далі повинно бути легше, ніж у франківському випадку, бо у Кремінній протягом останніх років з'явилася низка ініціатив, які запросто могли би скласти основу власного пілотного проекту.
«Промприлад.Реновація» має багато запитів від інших міст, аби поділитися досвідом. Команда залюбки це робить, але вважає, що почерпнути можна лише певні моделі.
Немає універсальних рішень. Звісно, можна зробити копію «Промприладу.Реновації» в нашому місті, але це може не спрацювати. Бо у кожному місті свої потреби і свої виклики, які можна реалізувати тільки на власній території.
На думку зразу приходить колись заявлений в Кремінній Музей янголів. Де він? Що з ним? А який цікавий туристичній простір можливо б було створити, де б кремінських янголів можна було не тільки побачити та придбати того, що запав у душу, а й виготовити власними руками у майстерні янголів!
Тож сподіваюся, що фахівці міської ради, які відповідають за соціально-економічний та культурний розвиток громади, звернуть увагу на нову, цікаву та потужну еволюційну форму, яка змогла б вивести на новий рівень нашу громаду.
Далі буде…
Людмила Стародубцева
