Шевченко та сьогодення
У дні потрясінь, революцій та війни Кобзар як ніколи актуальний.
Сьогодні в його рядках знаходимо віру, силу і наснагу. Майже 200 років минуло, а практично нічого не змінилося - ні в самій Росії, ні у відносинах України та нашого агресивного сусіда. Видно, як і тоді, росіяни вважають нашу землю своїм шматком і не можуть примиритися з тим, що Україна - давно суверенна держава.
Читаємо перші рядки поеми "Сон":
У всякого своя доля
І свій шлях широкий,
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать, і з собою
Взять у домовину.
Ці рядки Кобзаря пророче перегукуються з нашою сьогоднішньою війною з "русскими освободителями". Тарас ще тоді, як у воду дивився: цілі і наміри в росіян на всі часи однакові.
У посланні "І мертвим, і живим, і ненародженим" Шевченко дає нам абсолютний рецепт успіху:
І оживе добра слава,
Слава України.
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє ..
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю.
Ми сьогодні обійнялися, Тарасе. Об'єдналися так, як ніколи досі. Хтось захищає нашу свободу зі зброєю в руках, хтось веде інформаційну війну, хтось дбає про біженців та переселенців, хтось переказує гроші та закуповує необхідне, евакуює, рятує, хтось дбає про своїх близьких і вже будує план відновлення. Усі важливі і усі потрібні.
Тож і надалі тримаймося разом, щоб побачити перемогу та збудувати нову та сильну державу.
Слава Кобзарю!
Слава України!
